Поїздка на турнір до Голландії: Сеньйорський бал у церковній обстановці

Серед змагань WDSF є справді унікальні. Наприклад, в голландському Нордхуку проходить чисто сеньйорський турнір у будівлі кірхи.

Нордхук – маленьке село з населенням 1040 мешканців приблизно в 45 км на південь від Роттердама. Протягом майже 150 років це був центр лляного виробництва Голландії. Однак ближче до кінця 20 століття через глобалізацію економіки у Нордхуку переорієнтувалися на вирощування грибів. Сьогодні в цьому містечку вирощують різні сільськогосподарські культури.

Справжньою окрасою села є кірха Святого Йосипа. Зведена вона була у 1921 році ченцем-архітектором Домом Белло. Ця цегляна псевдо-базиліка виконана в стилі експресіонізму. Різнобарвна цегляна кладка і параболічні арки є відмінною рисою цього стилю.

За своїм прямим призначенням кірха використовувалася до 2014 року. Після цього була передана в управління одному з благодійних фондів. Молитовні заходи там проходять досі, але будівлю стали використовувати також для масових заходів, а також концертів. А 10 січня 2015 року там відбувся перший турнір зі спортивних бальних танців, який отримав назву «Дерев’яний черевик». Таку назву він носить до сих пір. Більш того, в якості нагороди фіналістам видають якраз дерев’яні черевики – різного розміру в залежності від зайнятого місця.

Турнір чисто сеньорський. У дебютному сезоні взяло участь 106 пар усіх сеньйорських категорій – і в європейській, і в латиноамериканській програмі. У листопаді 2019 року було встановлено рекорд – 219 пар.

Крім того, створені відмінні умови для дебютантів. Місцеві пари, які займаються навіть 2-3 місяці, мають можливість спробувати свої сили. Без фраків і професійних суконь, з мінімальним набором фігур і величезним хвилюванням, вони виходять на паркет за підтримки досвідчених танцюристів. Це створює сприятливу атмосферу і є стимулом для початківців сеньйорів.

Спочатку організатори після старту турніру задумували проводити його двічі на рік – у квітні та листопаді. Весняний турнір був зручний тим, що давав можливість поєднати приємне з корисним – скажімо, після турніру заглянути ще в знаменитий парк тюльпанів Кекенкоф в 100 кілометрах на північ. Але з 2019 року квітневий турнір скасували, залишився тільки листопадовий. У цьому році він має пройти 28-29 листопада. Якщо пандемія коронавірусу не внесе свої корективи.

У 2018 році у весняному Нордхуку виступали дві українські пари з Дніпра: Олег Родкін – Ізабелла Родкіна, а також Олег Тихолиз – Олена Тихолиз. У категорії «Сеньйори-1» стандарт вони посіли 11-12 місця відповідно.

Олег та Ізабелла були також учасниками серед 30 пар в категорії «Сеньйори-2» стандарт, а Олег і Олена фінішували 5-ми в категорії «Сеньйори-1» латина. Цікаво, що організатори турніру зробили своєрідний сюрприз для латиністів. У якості презентації кожна пара виконувала два танці соло поза конкурсом – румбу і пасодобль, а потім усі фіналісти розігрували нагороди, перебуваючи на паркеті разом.

Що стосується умов проведення турніру, то переодягатися довелося в звичайному шкільному спортзалі, який знаходився в 20 метрах від кірхи. Але все облаштовано було так, що шлях був встелений килимовою доріжкою, і від будівлі кірхи до спортзалу все було накрите своєрідним шатром. Одним словом, жодного дискомфорту спортсмени не відчували. Розклад дотримувався суворо, а участь в турнірі коштувала лише 20 євро з пари. Цікаво, що рівно стільки ж коштував і вхідний квиток для глядачів. А про унікальну акустику культової споруди і згадувати зайве.

Незручне географічне розташування – єдиний недолік турніру. Більшість німецьких, голландських, бельгійських та італійських пар дістаються власними автомобілями, і у них проблем не виникає. Ми летіли літаком до Дюссельдорфа, потім Flixbas довіз до Роттердама, де ми зупинилися на одну ніч.

Спочатку при плануванні поїздки у розрахунок бралися дві обставини – ціна житла і вартість транспорту. Можна було жити на півночі в Роттердамі в 45 км від місця проведення турніру, можна було жити на південному заході у Розендалі в 20 км, або у Бреді на південному сході в 30 км. Однак була одна проблема – жодне з цих міст не має прямого автобусного сполучення. Потрібно було добиратися 2-3 автобусами. Але і тут була проблема – маршрути закінчували свою роботу в районі 18:00, оскільки це був вихідний день.

У підсумку було обрано четвертий варіант – добиратися з боку Бреди. Але не з самого міста, а з села Хоог Звалюве, яке в десяти кілометрах від Бреди. Свою роль зіграло і та обставина, що вдалося знайти у Бреді контакти таксі, яке готове було доставити з села в Нордхук шістьох пасажирів. Більш того, власницею фірми таксі виявилася українка, яка за суму в районі 10 євро з людини забезпечила оперативну і якісну доставку з турніру і на турнір в комфортабельному мінібасі.

Житло, заброньоване в селі Хоог Звалюве, виявилося невеликим будинком з власним подвір’ям. На перших 1,5 поверхах розмістилися спальні, а останній поверх являв собою студію не тільки з великим кухонним простором, але і спільний простір з обіднім столом, а також журнальним столиком з диванами. У наявності був також камін, але скористатися ним не судилося. Попри те, що на вулиці був квітень, навіть місцеві жителі відзначали, що у 2018 році він був аномально теплим.

Вартість такого житла склала близько 30 євро на людину в день, але за голландськими мірками це було прийнятно. Тим більше, щоб було багато приємних бонусів від господині будинку – Маріке. Починаючи з того, що вона на власному авто звозила в супермаркет для покупок і закінчуючи тим, що забронювала столик в ресторані на вечерю. І це був не просто ресторан, а ще одна кірха. Причому площею навіть більше, ніж зал для танців у Нордхуку.

Це популярне місце серед місцевих жителів, і забронювати там столик – справа непроста. Жителі навколишніх сіл ходять туди сім’ями і великими компаніями. Там чудова кухня на будь-який смак, а ціни нижчі, ніж в міських ресторанах. Плюс екологічно чисті продукти і відмінне обслуговування.

Оскільки йти в один бік близько години по аж ніяк не путівці, а гарному шосе, яких в наших селах не побачиш, була можливість насолодитися прекрасними видами – і старовинними млинами, і широкими полями. До речі. Навпроти будинку Маріке було поле, де місцеві фермери за найновітнішими технологіями садили в цей період часу картоплю. Ну, і як вишенька на торті під час перебування – справжня весняна погода і чисте повітря.

В цілому ж, вразила та розміреність життя в голландській глибинці. Ну а сам танцювальний турнір був досить представницьким. Але все-таки, складну логістику варто брати до уваги, якщо зберетеся в листопаді відвідати ці місця.

До речі, є на що подивитися і в самій Бреді – від старої фортеці і розкішного парку з водоймою до величезної кількості кав’ярень на головній площі.