Як сеньйорські турніри в Україні перетворюються на фарс
Поява в сеньйорській категорії 20-річного танцюриста – саме по собі нонсенс. Але заради високого місця деякі пари користуються «дірками» в правилах проведення турнірів.
Подібний випадок стався на турнірі «Парад надій» в Києві. Змагання традиційні, з багатою історією, користуються популярністю серед танцюристів. Одним словом, яскравий фестиваль танцю. Однак, в цьому році в цій бочці меду знайшлося місце ложці дьогтю. На жаль, сталося це саме в категорії «Сеньйори».
У європейській програмі друге місце посіла пара з Харкова: Максим Лементаренко і Вероніка Бірюкова. Партнер відповідає сеньйорскому віку, а ось по партнерці виникли великі питання. За даними порталу Flymark, спортсменці лише 20 років.
Як відомо, є міжнародна класифікація категорії «Сеньйори». Наприклад, за правилами WDSF в категорії «Сеньйори-1» старшому партнеру в рік проведення змагань має бути не менш ніж 35 років, а молодшому – не менше ніж 30 років, в «Сеньйорах-2» – 45 і 40 років, в «Сеньйорах-3 »- 55 і 50 років, в «Сеньйорах-4 »- 65 і 60 років відповідно.
У WDC вікова градація дещо інша – 30, 40, 50, 60 років для обох партнерів. У деяких українських федераціях за правилами допускається участь молодшого партнера з 28 років. Але в будь-якому випадку, 20 років для сеньйорської категорії – це явно занадто.
Сьогодні це питання активно обговорюється в сеньйорській «тусовці», у тому числі в соцмережах і різних групах. Виникають питання як до організаторів турніру, так і до самої пари. Є версія, що правилами передбачалося, що один з партнерів має бути сеньйорської категорії, а другому може бути скільки завгодно років.
Що ж, організатори турніру можуть писати які завгодно правила (якщо їх структура не входить в міжнародну організацію і не слідує їхнім правилам) – аж до того, що може прописати можливість виходити на паркет у спортивних костюмах і танцювати в повільному вальсі фігури самби. Як то кажуть, господар – пан. Але тоді втрачається сам дух сенйьорського танцювання.
Виникає і питання до самої парі, чи цікаво їм змагатися в такому форматі? Все-таки хотілося б, щоб серед учасників турніру панувала повага одне до одного, а в організаторів турніру повага до сеньорських пар.
Одним словом, з точки зору логіки сеньйорського танцювання, те, що трапилося на «Параді надій» – прокол організаторів і удар по іміджу змагань.
А загалом турнір в сеньйорській категорії традиційно був видовищним і цікавим.
Перше місце в стандарті поіли Володимир Гринь і Ольга Гринь з Дніпра (клуб «Ренесанс»), третіми стали Юрій Воронов – Ріта Воронова, також клуб з Дніпра «Ренесанс».
Далі місця розподілилися наступним чином:
Микола Мотріченко – Наталя Гучек (Київ, «Тандем»)
Владислав Бєлов – Анастасія Могила (Київ, «Фаворит»)
Валерій Плітченко – Світлана Плітченко (Київ, «Полонез»)
Віталій Селівончик – Тетяна Селівончик (Київ, «Полонез»)
Танго
Віденський вальс
Повільний фокстрот
Квікстеп
У латиноамериканській програмі на паркет виходили три пари. Перше місце посіла пара з Дніпра, що представляє клуб Ежової – Максим Зайцев і Алла Речицька. Друге місце у Дмитра Колесника і Котової Марини з київського клубу Body Feet. Третє місце зайняли ще одні кияни – Сергій Козін та Валентина Кушніренко з клубу Dance Avenue.
CHA CHA CHA
Samba